Методичне обєднання 2015 (молодші групи)
Заняття з
пізнавального, художньо-естетичного, мовленнєвого розвитку у молодшій групі №6
«Чарівники»
Тема: у
гості до героїв казки
Мета: вчити дітей прикрашати гіпсові вироби методом декупажу,відповідати на запитання,відгадувати загадки про знайомі казки, виразно розповідати вірші; розвивати довільну увагу, пам'ять, мислення,образне сприймання, дрібну моторику, зв’язне мовлення; виховувати інтерес до заняття та спостережливість, самостійність, акуратність, вміння оцінювати свою роботу та роботу інших дітей, естетичний смак, вміння отримувати естетичну насолоду, інтерес; викликати почуття любові до рідного краю, знайомити дітей з його традиціями, закріпити назви видів пасхальних яєць, свійських птахів.
Матеріал:ширма,
ляльки для лялькового театру – дід, баба, курочка, вірші, загадки,тарілочки з
горохом, пшоном, квасолею, пшеницею, цукерками, годівничка для курочки, ілюстрації
до українських народних казок, заздалегідь заготовлені гіпсові яйця на
декорованому картоні, вирізані із серветок форми для декупажу, клей, пензлики,
серветки,тарілочки для намазування форм, музичний супровід.
Попередня робота: проведення бесід про рідний край, народні свята, традиції, пов’язані із святкуванням Пасхи, вивчення віршів, рухів до фізкультхвилинки, дид. ігри «Прикрась яєчко», «Дикі і свійські птахи», читання та переказ казки «Курочка Ряба»,знайомство з укр. народними казками за програмою «Дитина».
Хід заняття
Мовим за
звичаєм.
(звучить музика, за ширмою з’являються дід та баба)
Жили собі дід та баба. Та мали вони курочку Рябу. Знесла курочка яєчко. Дід
бив-бив, не розбив. Баба била-била, не розбила. Мишка бігла, хвостиком
зачепила, яєчко покотилося і розбилося. Дід плаче, баба плаче, а курочка
кудкудаче: -Не плач, діду, не плач, бабо, знесу я вам яйце не просте, а золоте. А
які ви ще знаєте українські народні казки? Спробуємо відгадати про них загадки.
Вправа для розвитку дрібної моторики «Нагодуй курочку»
(Діти сідають за столи, працюють, вихователь надає індивідуальну допомогу)
Прийшов час нам з гостями прощатися. Побажаємо їм всього найкращого!
«Доброго
ранку»-
Вих. Діти, напевно ви здогадались, що
сьогодні у нас буде незвичайне заняття. Давайте подивимось, хто це завітав до нас
у гості.
Баба. Вітаємо вас, малята! Хотіли пограти з вами, але нічого не вийде!
Маленькі наші руки,
Дитячі в нас серденька,
Вихов. А тепер прикрасимо
підготовлені нами яєчка вирізаними із серветок малюнками. Цей метод називається
іноземним словом «декупаж»
Вих. Подивіться. які
в нас гарні яєчка вийшли. Дід і баба, вам подобаються? А хочете, ми вам їх до
свята подаруємо?
Ігри для покращення
звуковимови
«ЗВУКОВИЙ
ЛАНЦЮЖОК»
ДОМІНО «ЗВУКИ – ДРУЗІ»
«ЗВУКОВЕ ПІАНІНО»
МАТЕРІАЛ: велике панно «ПІАНІНО» на якому
зображені клавіші, зверху на клавішах є цифри, а внизу кишеньки для карток
звукового аналізу, на пюпітрі картинка; фішки для звукового аналізу.
ХІД ГРИ: - Подивіться, діти, яке у мене є
піаніно. На ньому, як на звичайному є клавіші. Тільки на цьому піаніно ми
будемо грати не музику, а різні слова. Кожна клавіша – це окремий звук.
Подивіться і послухайте як я буду грати слова.(Промовляю по звуках слово РАК,
натискаючи на кожен звук наступну клавішу). Зверху на клавішах є цифри, які
допомагають визначити скільки звуків в слові. А скільки звуків в слові РАК?
- Схема
якого слова в нас вийшла?
«ДОПОМОЖИ
ДРУЗЯМ НАВЕСТИ ЛАД У
ШАФІ»
«СКЛАДИ РОЗПОВІДЬ»
«ЗВУКОВІ СТЕЖИНКИ»
Консультація для вихователів
Тема: "Важливість читання художніх творів"
Художні твори читають не тільки на заняттях з художньої літератури, а й на заняттях пізнавального, патріотичного, інтернаціонального характеру, на заняттях щодо ознайомлення з навколишнім; з творами природничого змісту діти ознайомлюються на заняттях з вивчення природи. Знайомі оповідання та казки пропонуються дітям для переказу на заняттях з розвитку мови. З метою словникової роботи широко використовують малі жанри українського фольклору, для виховання звукової культури мови — скоромовки, вірші. Художні твори супроводжують і заняття з математики, образотворчої діяльності, фізичного виховання.
У групах раннього віку широко використовують твори української народної усної творчості (пісні, вірші, забавлянки, казки).
Специфікою даного розділу с те, що для усіх вікових груп виділено підрозділ "Усна народна творчість", у якому передбачається залучати дітей до перлин народної мудрості протягом усього часу перебування їх у дошкільному закладі. Випускники дитячого садка повинні знати й
використовувати в спілкуванні з навколишніми приказки, прислів'я, каламбури, казки, колядки, щедрівки, скоромовки, загадки, лічилки. У їхньому арсеналі має бути не менш як 15—20 українських народних казок.
Збільшується вага класичних творів класиків української літератури (Т.Шевченко, Л.Українка, І.Франко, Л Глібов, М.Коцюбинський, Є.Гребінка, М.Вовчок, О.Пчілка,
П.Грабовський, Я.Щоголів, С.Руданський), сучасних українських письменників (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, О.Вишня, А.Малишко, А.Головко, М.Стельмах, П.Воронько, Л.Костенко, О.Олесь, В.Чухліб, М.Вінграновський, Т.Коломієць, А.Камінчук та ін.). Дітей старшого дошкільного віку слід ознайомити з письменниками-класиками (Т.Шевченко, Л.Українка, Л.Глібов, П. Воронько, М.Рильський, В.Сосюра, Г.Бойко, Н.Забіла). Діти мають знати їхні твори, впізнавати самих письменників на портретах.
Вихователь повинен кілька разів прочитати твір уголос, додержуючись інтонаційної - виразності. Робота над мистецтвом художнього читання, за словами Є.О.Фльоріної, має стати професійним обов'язком кожного вихователя. Письменник написав твір, вихователь зобов'язаний донести його зміст до свідомості дитини. Щоб добитися цього, вихователь заздалегідь докладно аналізує твір, добирає найбільш вдалі засоби виразного читання чи розповідання (інтонації, розстановка пауз, логічні наголоси), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення.
Щоб забезпечити повноцінне сприймання дітьми літературного твору, треба створити спокійну обстановку. Для цього дітей зручно розсаджують. Одного разу їх можна посадити за столами, іншим разом — півколом, ще інтим — просто на килимі.
Після читання та розповідання художніх творів з вихованцями всіх вікових груп проводять бесіди за змістом художніх творів. Вони поділяються на такі види: а) бесіда як відтворення прочитаного; б) бесіда за запитанням автора твору; в) бесіда у зв'язку з прочитаним; г) бесіда морально-оцінювального змісту; д) бесіда Щодо з'ясування дітьми засобів художньої виразності твору; є) бесіди на розуміння дітьми жанрів твору. У старшій та підготовчій групах проводять етичні бесіди, бесіди за творами одного письменника, узагальнюючі ( Мої улюблені книги", "Мої улюблені казки", "Мій улюблений дитячий
письменник"); бесіди щодо
зсування композиційної структури твору, бесіди порівняльного
арактеру за кількома творами як одного, так
і різного жанру. На одному занятті рекомендується
поєднувати кілька видів бесід. Скажімо, бесіду як відтворення
прочитаного та бесіду морально-оцінювального змісту.
На одному занятті можна прочитати кілька близьких за змістом творів, об'єднаних однією темою. Наприклад, у старшій групі вихователь читає вірш Т.Шевченка "Встала весна" і віршоване оповідання Н.Забіли "Ластівки" (уривок про весну). Після цього ставить дітям такі запитання: що схожого в цих творах? Про яку пору року в них розповідається? А чим відрізняються ці твори? Далі знайомить вихованців з новим жанром творів Н.Забіли — віршоване оповідання. Пропонує їм такі запитання: якими словами починається вірш Т.Шевченка? Якими словами починається віршоване оповідання Н.Забіли? Про яких птахів згадується у вірші Т.Шевченка? Якими словами про них говорить поет? Про яких птахів говориться у віршованому оповіданні Н.Забіли (Зачитує ще раз речення "Метушаться за віконцем клопітливі ластівки"). Як ви розумієте слово "метушаться"? Якими словами Н.Забіла називає ластівок? Як ви розумієте слово "клопітливі"? Що роблять ластівки? Якими словами про це сказано у віршованому оповіданні? (Летять, підлетіли, відлетіли). Які ще слова можна сказати про ластівок?
У випускній групі проводять заняття з дитячою книгою. Для цього на кожному столі має бути книжка. Діти знаходять обкладинку, сторінки (за допомогою цифр).
В усіх вікових групах вихователь називає автора (або українська... російська... народна казка), жанр, назву твору.
Діти старших груп повинні знати зачини та кінцівки до казок, вставляти їх до нових казок; добирати слова (епітети, синоніми), які римуються у віршованих текстах, в прозових творах знаходити образні вирази (вовчику-братику, кабан-кликан), повтори (летіла-летіла, далеко-далеко та ін.), вживати їх у самостійних розповідях.
Для активізації дітей на заняттях з художньої літератури використовують різноманітні прийоми, що органічно поєднуються з бесідою.
Одним з таких прийомів є уявлюваний діалог дітей з
літературним героєм. Дитині пропонують звернутись із запитанням до героя, продумати його відповідь па запитання, тобто матюк сам повинен сформулювати запитання і відповісти на нього від імені героя. Скажімо, після читання оповідання М.Коцюбинського «Івасик та Тарасик» можна запропонувати дитині діалог з Тарасиком: "Що б ти сказав Тарасикові, якби побачив, що він хоче рибку витягти в Івасика? А що б він відповів тобі?" Після цього такий діалог діти будують з Івасиком: "Що б ти порадив Івасикові сказати Тарасику? А що б Тарасик віддав Івасикові?"
У таких уявлюваних діалогах з літературними героями діти висловлюють своє ставлення до них, змінюють хід подій по-своєму, оцінюють окремі вчинки, дії, події, взаємовідносини, до того ж у них розвивається діалогічне мовлення.
Дай і мені покуштувати, — нерішуче попросив хлопчик.
—Вона гірка і кисла...
—То нічого, дай хоч одну скибочку.
—Кажу тобі, що вона погана, — відказала Оленка і скочила з перелазу (За оповіданням М.Стеценка "Апельсинка").
Про які риси характеру ми дізнаємося з цих слів? Або: Що ми дізнаємося про дядю Стьопу з цих слів:
Дядя Стьопа став на бруку -І пожежа не страшна!
Простягає довгу руку До горішнього вікна...
Словесний малюнок допомагає дошкільнятам краще уявити образи героїв, передати словами їхні уявлювані риси, зовнішній вигляд, одяг, вираз очей. Після бесіди вихователь говорить дітям: "А коли б вам запропонували намалювати Вереду, яким би ви його намалювали?" (Г.Бойко, "Вереда"). Діти словесно описують зріст, волосся, емоційний стан, одяг, поведінку Вереди, розповідають, якими б фарбами його намалювали, пояснюють, чому. Доцільно запропонувати їм паралельно намалювати образи позитивного та негативного героїв.
Дітям старшого дошкільного віку доступний і такий прийом, як психологічний аналіз рис характеру та особистості героя.
Про що говорять ці слова:
Який був дядя Стьопа? (С.Михалков, "Дядя Стьопа").
Прийоми художнього аналізу твору спрямовують дітей на пошук відповідних спів, фраз, речень, у яких передасться ставлення автора до героя або казковість, гумор. "Діти, як ви думаєте, співчуває автор Вереді чи засуджує його? Пригадайте слова, якими Г.Бойко засуджує Вереду:
Ну навіщо Вереда
Нам такий?
Ні, не візьмемо тебе
Ми сюди:
В дитсадочок нам не треба
ве—ре—ди!
Потім діти відшукують слова, якими поет змальовує дії Вереди: вередував, репетує, кричить, верещить, галасує, горла, розплакався; відзначають їх емоційне забарвлення.
Літературна вікторина допомагає дітям пригадати знайомі твори, їх автора, назву, кінцівку. Наприклад, вихователь зачитує: "Сидить Ромась на лавочці, тримає Петрикову грушу та й думає: "І чого я так, як Петрик не здогадався зробити!" (Н.Кулик, "Ромасеве яблуко і Петрикова груша"). Після цього ставить запитання: з
якого оповідання ці герої? Що з ними трапилось. Діти пригадують назву, автора зміст оповідання, аналізують його. Літературну вікторину можна вести з використанням ілюстрацій. Вихователь виставляє ілюстрації до різних творів, діти впізнають їх героїв, пригадують автора, назву твору.
Отже, чим більше різноманітних, прийомів використовувати в роботі над змістом художнього твору, тим активніші будуть діти, тим краще вони його засвоять.
Консультація для вихователів
Консультація для вихователів
Консультація для вихователів
Тема: "Використання фольклору, як засобу виховання працелюбності дошкільника"
В Україні завжди приділяли не аби якого значення вихованню дітей. Найбільш значущими вважали такі якості, як доброта, справедливість, любов до свого народу, батьківщини, працелюбність тощо. З раннього віку дітей залучали до національних ремесел. Навчали різьблення, бондарства, гончарної справи, лозоплетіння, килимарства, вишивання, плетіння, розпису, виготовлення з природного матеріалу посуду, іграшок, прикрас тощо. Всі ці вироби були відомими далеко за межами України. При цьому переслідувалися два важливих завдання: навчити ремесла і виховати любов до праці (праця – потреба, а не тягар), що і досі залишається провідним компонентом виховання підростаючого покоління. Людина, яка уміла і любила трудитися цінувала свою і чужу працю користувалася загальною повагою. Наприклад, гарною вважалася та дівчина, яка була ще й трудівницею.
Педагогічний досвід, накопичений століттями і збережений українським народом як одне з самих величніших духовних багатств, е неоцінимим в сімейному вихованні дітей. Народ споконвіку прагнув одухотворити працю за допомогою художніх засобів, прикрасити побут і облагородити взаємини між людьми. Цим і зумовлено основне кредо народної педагогіки в галузі естетичного виховання: навчити жити за законами краси і благородства. Практика родинного виховання по залученню дітей до прекрасного починається дуже рано, з маминої колискової пісні, в якій народ опоетизовує природу, любов і ніжність, людяність і добро, а також з ладок-потішок, дитячої іграшки і казки. В українському фольклорі чимало дитячих пісень, які привчають дітей виконувати ігрові і танцювальні рухи під мелодію пісні. Такий спосіб заохочення дітей до пісні й танцю передається з покоління в покоління. Народний фольклор це основа основ виховання дітей, універсальна педагогічна система, в якій тисячоліття народного досвіду вже відібрали самі природні і необхідні форми розвитку мови, музикальних здібностей, логічного і образного мислення, трудових навичок, естетичних та моральних ідеалів. І вони не просто відібрані, як сума методичних прийомів, вони ніби вплетені в художню форму.
Фольклор (народна мудрість) – це художня педагогіка! Це саме та система естетичного виховання дітей за допомогою літератури й мистецтва (слова, музика, танці), яку лише намагаються розробити деякі експериментальні студії і школи мистецтв і яка часом здається елітарною, недоступною для всіх. А тут в фольклорі все це давно започатковано. Українська народна педагогіка протягом тисячоліть розробила розмаїття форм і методів естетичного, художнього виховання. Причому це не лише для обраних, обдарований а й для всіх дітей. Науковці доводять, що за роки життя дитина пізнає більше, ніж за наступний період. Ні одна система виховання, крім фольклорного, не бере за основу той самий "критичний період розвитку дитини", в якому "відбувається закладання звукової інформації". Це вирішується на все життя. А тому багато залежить від того, якою буде ця сама перша "звукова інформація". На чому виховується дитина з перших днів життя: на віковому педагогічному досвіді українського народу, чи на певних педагогічних експериментах, у яких "кроликами" стають свої ж діти. Фольклор у цьому відношенні незамінимий. У всякому випадку, до цього часу не знайдено рівноцінного йому замінника.
До фольклорного виховання ми звертаємося як до того природного і органічного, що встановлює екологічну рівновагу природи й людини. Все розпочинається з пестування – колискових пісень, пестушок і потішок. Древньогрецьке слово "убаюкувати" означає не лише "умовляти", а й "замовляти". Колискові пісні – це заговори, обереги, засновані на магічній силі впливу слова й музики, на їх уміннях заспокоювати, оберігати, охороняти. Фольклорні тексти пісень дуже давні; вони передаються від покоління до покоління завдяки стійким українським традиціям. Фольклор має й практичне значення: адже "ладушки", "сорока-воровка" – це найкращий спосіб розвитку координації рухів, тобто своєрідна дитяча гімнастика (українська дитяча народна аеробіка), а скоромовки – засіб розвитку мови, ліквідація її природних недоліків (українська народна логопедія), де все базується на ритмі, на поетичному слові.
Непомітно і ненав'язливо – вже до двох-трьох років дитина стає на шлях самостійного мовлення. Мова - наша жива історія. Через мову можливо проаналізувати наш віковий шлях: у ній збереглися слова та вирази, які з глибини віків доносять думки і сподівання, злети й падіння, пережиті українським народом під впливом різних чинників. Саме завдяки мові сприймається усна народна творчість, осягається сутність творів прикладного мистецтва, історія їх творення, побутове призначення народної творчості. Отже, мова відбиває етнічну культуру народу, його побут, звичаї, і є засобом естетичного виховання, національної самосвідомості, основ громадськості, патріотичних почуттів. Ось чому перше слово дитина має почути і вимовити рідною мовою. Рідна мова обумовлює психічний розвиток дитини, сприяє усвідомленню себе як представника української нації. Любов до мови свого народу можна сформувати, використовуючи її у безпосередньому спілкуванні дитини з рідними, близькими людьми. Тепло взаємин з дорослими сприяє залученню дитини до духовних цінностей, спонукає наслідувати їх мову, ставлення до довкілля. У формах усної народної творчості українського народу потішках, забавлянках, піснях втілюється дбайливе, чуйне ставлення дорослих до дітей.
Очевидно, українська народна педагогіка, як синтез любові й мудрості старших поколінь, і породила особливо захоплюючу форму збагачення життєвого досвіду дитини – різного роду ігри. Полегшуючи в такий спосіб оволодіння рідним словом, традиціями, що склалися історично, українська народна педагогіка легко й природно дає змогу ввести гру, ігрові моменти в повсякдення дітей, зробити її життєво необхідною. Нині це джерело доступно донесене до дітей мелодійнісю української мови, елементами історії, етнографії. Українська народна педагогіка має чіткі правила мовного етикету. Основна її вимога – ввічливість, статечність, пристойність, уважність та чемність. "Красиве слово – золотий ключ", – говорить народна мудрість. Але поетична вишуканість, звукова чи змістовна, ніколи не буває у фольклорі самоціллю.
Фольклор як народне прикладне мистецтво має практичне значення: поняття користі й краси в ньому нероздільні. Так в народних билинах при змалюванні спорядження богатирів майже завжди підкреслюється, що шовкові підпруги,, булані стремена, золоті пряжки -це не лише окраса, а й міцність багатирської упряжі: підпруги шовкові не рвуться, булані стремена не гнуться, золоті пряжки не ржавіють ("Ілля Муромець"). Як бачимо, українська народна педагогіка має багато засобів, методів та прийомів естетичного виховання в сім'ї. Уміле їх використання в сімейному вихованні дає змогу навчити дитину бачити й відчувати прекрасне, розуміти й цінити твори мистецтва, прилучатися до художньої творчості. Визначний вплив на розвиток естетичних смаків відіграють родинні взаємини в сім'ї і відношення старших до дитини. Баченню законів краси сприяють й ніжна, щира мамина пісня над колискою, материнська ласкава усмішка до дитини; приваблива іграшка, що її дарує дитині батько; чарівна бабусина казка, яка вчить добру й злу, формує поняття про красу життя й буденні недоречності, які трапляються на життєвому шляху; цікава дідусева розповідь, чи гумор; чарівна прогулянка, захоплююча гра з сестрою чи братом відкривають веселкову красу навколишнього світу.
Багато естетичних переживань дітей обумовлюються спілкуванням їх з природою. Вплив природи посилюється, якщо ці переживання підтримуються співпереживаннями з дорослими, близькими людьми. Висадження квітів та догляд за ними створюють емоційні переживання дітей і формують поняття, що прекрасне може й повинна створювати сама людина. Бачене дитина завжди намагається передати в малюнках. Малювати люблять всі діти, і суть не в тому, як малює дитина, а в тому, яку насолоду вона від цього одержує. Дітям вкарбовуються в пам'ять ті картини, вишивки, рушники, які висять вдома на стіні. Це сприяє зацікавленню дітей творами образотворчого мистецтва. Добре, якщо в сім'ї люблять хорошу музику, люблять співати; якщо родина відвідує календарні свята, обрядові свята, приймає в них участь, залучаючи до цього й своїх дітей. Пісням, танцям, музиці народна педагогіка завжди приділяла велику увару, покладала великі надії на їх виховне значення. І роль сім'ї, роль батьків в цьому питанні дуже значна.
Отже, виховання дітей – це найбільш приємна батьківська функція, і естетичне виховання в сім'ї є його складовою частиною. Тож вміле використання в сімейному вихованні засобів, прийомів, методів української народної педагогіки дає змогу дитині жити й творити за законами краси.
Інтегроване заняття для середньої групи «Подорож до казкової країни».
Задачі розвитку:
Розвиток креативних здібностей, математичних уявлень, дрібної моторики, активного мовлення, здатності уважно слухати і розуміти поставлені запитання, психічних процесів: пам’яті, уваги, уяви; вміння орієнтуватися в новій ситуації, логічного мислення, виховання добрих почуттів, моральних якостей, екологічних пріоритетів, співчуття до інших, дбайливого ставлення до свого здоров’я, охайності, працелюбства, позитивних моральних якостей, почуття гостинності, прагнення працювати разом з товаришами; навчати співчувати казковим героям, перевтілюватися у казкових героїв, відповідати повними реченнями на запитання, аналізувати свої почуття; закріпити рахунок до п’яти, вміння тонувати аркуш паперу, розрізняти геометричні фігури, складати пазли з 4-х частин; викликати у дітей радісні емоції.
Організація розвивального життєвого простору:
Ляльки для лялькового театру: козлик, троє поросят, дід та баба; чарівний клубочок, вентилятор, квіти, пелюстки квітів, крапельки із завданнями, пазли із зображенням казкових героїв, будинки трьох поросят, геометричні фігури, заготовки для тонування, гуашеві фарби, мочалки, парасолька, вологі серветки, пиріжки.
Попередня робота:
Розглядання ілюстрацій до знайомих казок: «Рукавичка», «Колобок», «Курочка ряба», «Червона шапочка», «Три ведмеді», «Смоляний бичок», «Маша і ведмідь», «Троє поросят»; бесіда про корисні продукти харчування, розгляд геометричних фігур, бесіда про догляд за своїм тілом.
Індивідуальна робота:
Вивчення з Сонєю К. вірша «Посміхнемося…»; проведення бесіди про улюблені казки, проведення пантоміми «Впізнай, хто я?» (тварини з казки «Колобок»), заготовлення аркушів з восковими малюнками для тонування з Владою Б, бесіда з Данею С. за змістом казки «Смоляний бичок».
Зміст і форми роботи:
(Звучить мінусовка пісні «В гостях у казки»)
Фея: - Добрий день, малята! Я – казкова Фея, прийшла до вас у гості. Скажіть, а який у вас сьогодні настрій?
(Відповіді дітей)
- А щоб настрій став кращім, слід посміхнутися всім навколо.
Соня К. читає віршика:
Посміхнутися сонцю: - Здраствуй , золоте!
Посміхнутися квітці: - Хай вона росте.
Посміхнутися дощику: - Лийся, мов з відра!
Посміхнутися друзям: зичимо їм добра.
- Давайте посміхнемося і нашим гостям. які до нас сьогодні завітали та привітаємося з ними.
- Я прийшла до вас із сюрпризом – Принесла чарівні казки (показує книгу, відкриває). Тут дуже багато: …(дивується). А де ж казки? Малята, подивіться, ні однієї казки не залишилось, ні одного героя …
(Із-за ширми визирнув маленький козлик)
Козлик: - Тільки я встиг сховатися. Налетіла чорна хмара, забрала всіх моїх друзів із книги чарівних казок. Я вже їх і гукав, і просив і пісні співав – нічого не допомагає. Друзі, допоможіть повернути героїв книги, будь-ласка.
Фея: - Малята, допоможемо? А куди йти, нам вкаже чарівний клубочок.
Котився клубочок з гори на долину
І гляньте, вкотився до нас на гостину.
З клубочком вкотилася казка,
Ідіть за клубочком, будь-ласка.
- Зараз на нас подує чарівний вітерець та віднесе нас до казки.
(Вмикається вентилятор, фея кидає клубок).
- Клубочок привів нас до вірного шляху (діти йдуть стежиною між двома мотузками). А по чому ми йдемо? (По стежинці).
- Щоб вона нас правильно привела, давайте скажемо про неї лагідно.
(Звучить музика дощу, Фея розкриває парасольку, діти ховаються туди).
- Злякалися дощику? А чому?
- Дощик закінчився, подивіться, які квіточки виросли . А це тільки пелюсточки. Пропоную викласти квіти з різнокольорових пелюсток.
Питання до дітей: - Чому саме ти вибрав такий колір? Що він тобі нагадує?
- А що це таке? Хмарка залишила на краплях завдання, виконавши які ми зможемо знайти загублені казочки.
(Діти знімають краплі).
Завдання 1. Склади казкового героя (робота в парах).
Рукавичка: - Як можна по-іншому назвати цю казку (метод вигадування нових назв знайомих казок)?
Колобок: - Який колобок? (метод – мовна гімнастика).
§ Які ще персонажі були у казці?
§ Який заєць? (Покажіть, як він стрибає).
§ Який вовк? (Покажіть, який він страшний).
§ Який ведмідь? (Покажіть, який він великий).
§ Яка лисичка? (Покажіть, яка вона хитра).
Курочка Ряба: - Чим для людини корисна курочка? (метод казка і екологія).
Червона шапочка: - Чим вам подобається Червона шапочка? (метод виховання добрих почуттів).
Маша і ведмідь: - Давайте згадаємо, як Маша перехитрила ведмедя.
Завдання 2. Знайди ключі від хатинок трьох поросят. (Після виконання завдання з-за ширми під фонограму «Нам не страшний сірий вовк» виходять троє поросят і дякують дітям за допомогу).
Завдання 3. Відгадай загадку:
Хто великий умивальник
Та ганчірок командир,
Умивальників начальник?
Це відомий - …
(Мойдодир).
§ За що Мойдодир розсердився на хлопчика? Обведіть будь-ласка олівцем ті предмети, які допоможуть тобі бути чистим та охайним (казка і валеологія).
Завдання 4. Знайти захованих героїв. (Тонування паперу з восковими малюнками).
Три ведмеді:
§ Скільки дівчинок прийшло до ведмедів?
§ Скільки було ведмедів? (казка і математика)
Колосок:
§ Чи підходить до казки прислів’я: «Праця – харчує, а лінь марнує»? Чому? (моральний урок).
Смоляний бичок:
§ Кого у казці ви більше всіх поважаєте? Чому? (виховання добрих почуттів).
Фея: - Як багато казок ми з вами вже знайшли, і тепер вже час вирушати до нашого маленького козлика та розповісти йому про наші пригоди. Кидаємо чарівний клубочок. (Клубочок прикотився).
- Ось ми і прийшли. Давайте погукаємо козлика. (З-за ширми виходять дід з бабою і плачуть).
Фея: - Що сталося? Чому ви так гірко плачете?
Дід: - Прийшов сірий Вовк і забрав козлика.
Баба: - Ще й сказав, що хоче його з’їсти.
Фея: - Що ж робити? Як ми можемо допомогти? Ми забули, що наш клубочок не простий, а чарівний, може виконати наші бажання. Давайте побажаємо, щоб Вовк став добрим, і хотів не з’їсти козлика, а пограти з ним.
(Включається фонограма пісні «Про дружбу», з-за ширми виходить Вовк з козликом і співають пісню, діти танцюють.)
Фея: - Ми з малятами виконали всі завдання Чорної хмаринки і врятували всі чарівні казочки із книги. Ось, подивіться, така цікава книга, я залишу вам її у подарунок і ви з вихователем обов’язково її прочитаєте.
Козлик: - А в мене теж для вас сюрприз. Дід з бабою на радощах напекли вам пиріжків. Пригощайтеся. А я побіг до своїх друзів.
Фея: - Давайте і наших гостей пригостимо казковими пиріжками. (Пригощаємо гостей).
А мені час повертатися до чарівної країни. До побачення.
Фізкультхвилинки
Долоні
— Де ваші долоні?
--- Тут-тут-тут!
А в долонях пальчики живуть.
Працювали пальчики — не лінувалися:
Ліпили, ліпили, малювали,
Будували, будували — зупинилися.
А потім, а потім, а потім стомилися.
Діти показують руки, складають в кулачки. Розкривають кулачки і показують пальчики в русі. Імітують ліплення, будівництво. Повільно опускають руки на стіл.
Ми теж умієм так
Тік-так, тік-так, тік-так.
Наліво — раз, направо — Ми теж умієм так!
Щоб стати схожим на орла
І налякать собак,
Розправив півень два крила..— Ми теж умієм так!
Іде ведмідь, шумить в кущах,
Спускається униз.
На двох ногах, на двох руках,—Ми теж умієм так.
Фізкультхвилинка (імітація рухів).
Ми шукаємо всі дошки (нахили тулуба)
Без сучків, щоб були плоскі.
Щоб чотири усі боки
Дуже рівні були.
Дошки взяли, обстругали (показ руками)
Із боків їх підрівняли.
Розпилили їх пилою
І уклали всі стопою.
Цвяхи взяли, постучали,
По кутках їх забивали.
Зліва – стук, справа – стук,
І по переду – тук, тук.
Тук, тук – молоток
Ми будуєм новий дім
Виріс дім, великий дім –
Це шпаківня для шпаків.
На зеленій галявині
На зеленій галявині,
Де рясна трава,
Дзюркотить криниченька,
Чиста, лісова.
Нахили тулуба вперед, руки витягнуті вперед, слідкують поглядом за витягнутими пальцями. Збирають ягоди: слідкують за рукою, присідають.
До води схиляються
Квіти запашні.
Камінці поблискують
В темній глибині.
Ми збирали ягоди,
Забрели сюди.
Відпочити в затишку сіли край води.
Ходять в лісі шелести,
дзюркотить вода —
Це казки криниченька
нам розповіда.
Зозуля
(Діти присіли, імітують нерозкриті голівки квіточок).
Вихователь. Раз-два-три, виросли квіточки!
До сонця потягнулися високо,
Стало їм приємно і тепло!
Вітерець пролітав,
Гілочками похитав.
Вліво похитнулись —
Низько пригнулись.
Вправо похитнулись —
Низько пригнулись.
Вітерець, тікай!
Квіточки не ламай!
Діти повільно підносять руки вгору і розкривають долоні з розімкнутими пальцями, імітуючи квіти. Тягнуться на пальчиках, дивляться вгору. Дитина-"вітерець" пролітає серед дітей. Нахилили тулуб вліво, вправо, вперед.
Квіти
Нехай вони цвітуть, ростуть,
Дітям радість несуть!
Діти лісом гуляли,
За природою спостерігали.
Вгору — на сонце —
подивились,
І промінчиками зігрілись.
Метелики літали,
Крильцями махали.
Дружно плеснімо: раз,
два, три, чотири, п'ять.
Треба нам букет зібрать.
Раз присіли, два присіли,
В руках дзвоники задзвонили.
Вправо дзвін: Дінь-дінь!
Вліво дзвін: Дінь-дінь!
На ніс сіла бджола.
Діти ходять по кімнаті.
Дивляться на сонце, рух "ліхтарики". Імітують метелика. Плещуть в долоні. Присідають, імітують букет в руках. Нахилили тулуб вліво — вправо (з "букетом"). Показують пальцями і слідкують поглядом, як бджола летить і сідає на ніс.
Консультація для вихователів
Тема: "Моделювання ситуацій спілкування в різних видах діяльності дошкільника".
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв'язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід; потреба в зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей; потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок та вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного значення.
Потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення особистості дитини.
Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника, розширення його знайомства з оточуючою дійсністю. Провідним засобом спілкування у дошкільників є мова. Молодші дошкільники задають "тисячі" запитань. Вони хочуть вияснити, куди зникає ніч, із чого зроблені зорі, чому корова мукає, собака гавкає. Вислуховуючи відповіді, дитина вимагає, щоб дорослий серйозно ставився до неї, як до партнера, товариша. Таке співробітництво дитини з дорослим отримало назву пізнавального спілкування. Якщо вона не зустрічає такого відношення, у дитини виникає негативізм та впертість. Тому дуже потрібне моделювання ситуацій навколишньої дійсності у різних видах діяльності дитини.
У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування — особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей і своїх власних з погляду моральних норм. Та для розмови на цю тему необхідний більш високий рівень інтелекту. Заради цієї форми спілкування дитина відмовляється від партнерства і стає в позицію учня, а дорослому відводить роль вчителя (А.В. Запорожець, М.І. Лісіна).
Програвання спілкування найбільш ефективно підготовлює дитину до навчання в школі, де доведеться слухати дорослого, уважно вбирати в себе все те, що буде говорити вчитель.
Важливу роль у формуванні моделювання поведінки дитини має потреба у спілкуванні з однолітками, в оточенні яких він знаходиться з перших днів життя. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин. Тому дуже важливо, щоб дитина з самого початку перебування в дошкільному закладі, здобувала позитивний досвід співробітництва, взаємодопомоги.
На третьому році життя взаємини між дітьми виникають, в основному, на основі дій з предметами, іграшками. Ці дії набувають сумісний, взаємозалежний характер. Діти старшого дошкільного віку в сумісній діяльності вже засвоюють такі форми співробітництва: чергують і узгоджують дії; сумісно виконують одну операцію; контролюють дії партнера, виправляють його помилки; допомагають партнеру, виконують частину його роботи; приймають зауваження партнера, виправляють свої помилки.
У процесі сумісної діяльності діти набувають досвіду керівництва іншими дітьми, досвіду підкорення. Прагнення до керівництва у дошкільників визначається емоційним відношенням до своєї діяльності, а не позицією керівника. Діти дошкільники ще недостатньо усвідомлюють боротьбу за керівництво.
У дошкільників продовжують розвиватися способи спілкування. Генетично найбільш ранньою формою спілкування є наслідування. А.В. Запорожець відмічає, що довільне наслідування дитини є одним із шляхів оволодіння суспільним досвідом.
Упродовж дошкільного віку у дитини змінюється характер наслідування. Якщо молодший дошкільник наслідував окремі форми поведінки дорослих і однолітків, то старший дошкільник не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки норм поведінки.
Дитина-дошкільник має велике бажання включитися в доросле життя, активно в ньому брати участь. За словами Д.Б. Ельконіна, дошкільний вік обертається як навколо свого центру, навколо дорослої людини, її функцій, її завдань. Дорослий виступає н узагальненій формі як носій суспільних функцій в системі суспільних відносин (дорослий — тато, лікар, шофер і т. -ін.). Протиріччя цієї соціальної ситуації розвитку Д.Б. Ельконін бачить у тому, що дитина є членом суспільства, поза суспільством вона жити не може, основна його потреба — жити разом з оточуючими людьми, але це здійснити в сучасних історичних умовах неможливо: життя дитини проходить в умовах опосередкованого, а не прямого зв'язку зі світом.
Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра — самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих.
Учені розглядають гру як провідну діяльність дошкільника і визначають соціальну обумовленість її розвитку (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін). Гра — соціальна за своїм походженням і змістом, вона є історичним утворенням, пов'язаним із розвитком суспільства, його культури. Гра — особлива форма життя дитини в суспільстві. Вона являє собою діяльність, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їх життя, працю та стосунки між ними. Через гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними.
Гра — це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин.
Сутність гри, як провідної діяльності, полягає в тому, що діти відображають в грі різні сторони життя, особливості діяльності дорослих, набувають і уточнюють свої знання про навколишній світ.
На рубежі раннього і дошкільного віку виникають перші види дитячих ігор. Це, перш за все, режисерська гра. За нею зразу ж з'являється образно-рольова гра. В ній дитина уявляє себе ким завгодно і відповідно діє. Та обов'язковою умовою розгорнення такої гри є яскраві, інтенсивні переживання: дитину вразила побачена нею картина, і вона сама, в своїх ігрових діях відтворює цей образ, який викликав у неї сильний емоційний відгук. У Жана Пізніше можна знайти приклади образно-рольових ігор. Його дочка, яка спостерігала під час канікул стару сільську дзвонярню і почувши її дзвін, залишалася під враженням побаченого і почутого довгий час. Вона підходить до столу свого батька і, ставши нерухомо, відтворює оглушливий шум. "Ти ж мені заважаєш, чи не бачиш— я працюю".— "Не розмовляй зі мною,— відповідає дівчинка,— я — церква".
Іншим разом дочка Ж. Піаже, зайшовши на кухню, була вражена виглядом общипаної качки, що лежала на столі. Ввечері дівчинку знаходять на дивані. Вона лежить, не рухається, мовчить, не відповідає на запитання, потім чується її приглушений голос: "Я — мертва качка".
Саме режисерська та образно-рольова гра стають джерелом сюжетно-рольової гри, яка досягає своєї найбільш розвинутої • форми в середньому дошкільному віці. Пізніше з неї виділяються ігри з правилами та інші види ігор. Слід відзначити, що виникнення нових видів ігор не значить відміну старих, уже освоєних,— всі вони зберігаються і продовжують удосконалюватися. В сюжетно-рольовій грі діти відтворюють безпосередньо ЛЮДСЬКІ ролі і взаємини. Діти граються один з одним, або з лялькою, як ідеальним партнером, який теж наділяється своєю роллю. В іграх з правилами роль відходить на другий план і головним є чітке виконання правил гри; зазвичай тут з'являється мотив змагання, особистий або командний виграш. Це — більшість рухливих, спортивних та друкованих ігор.
Гра має свою структуру.
Сюжет — та сфера дійсності, яка відтворюється в грі. Спочатку дитина обмежена рамками сім'ї і через це ігри її зв'язані в основному з сімейними, побутовими проблемами. Потім, засвоюючи нові області життя, вона починає виконувати більш складні сюжети — виробничі, військові і т. ін. Більш різноманітними стають і форми ігор на старі сюжети, наприклад, "дочки-матері". Крім того, гра на один і той же сюжет поступово стає більш стійкою і довготривалішою. Якщо в 3—4 роки дитина може присвятити їй тільки 10—15 хвилин, після чого їй необхідно переключитися на щось інше, то в 4— 5 років одна гра може продовжуватися 40—50 хвилин. Старші дошкільники здатні грати в одне і теж по кілька годин підряд, а деякі ігри у них можуть розтягуватися на кілька днів.
Ті моменти в діяльності і у взаєминах дорослих, які відтворюються дітьми, складають зміст гри.
Центральним компонентом в сюжетно-рольовій грі є роль, яку бере на себе дитина. В дитячій грі є всі професії, які є в навколишньому житті дорослих людей. Але самим прекрасним н рольовій грі є те, що взявши на себе функцію дорослої людини, дитина відтворює її діяльність дуже узагальнено, в символічному вигляді.
Важливим компонентом гри є ігрові дії. Це дії, вільні від операційно-технічної сторони, це дії зі значеннями, вони носять образотворчий характер.
У дитячій грі відбувається перенесення значень з одного предмета на інший (уявна ситуація), тому, можливо, діти і віддають перевагу неоформленим предметам, за якими не закріплені ніякі дії.
Одним із компонентів у структурі гри є правила. В грі вперше виникає нова форма задоволення дитини — радість від того, що він діє так, як вимагають правила. В грі дитина плаче, як пацієнт, і радіє, як граючий. Це ще й лінія розвитку довільності, яка має своє продовження в шкільному віці.
Гра весь час змінюється і на кінець дошкільного віку досягає високого рівня розвитку. Для першої стадії (3—5 років) характерно відтворення логіки реальних дій людей; змістом гри г предметні дії. На другій стадії (5—7 років) моделюються реальні взаємини між людьми, і змістом гри стають соціальні взаємини, суспільна суть діяльності дорослої людини.
Гра — провідна діяльність в дошкільному віці, вона мас значний вплив на психічний розвиток дитини.
У дошкільному віці в діяльності дитини з'являються елементи праці. В праці формуються моральні якості дитини, почуття обов'язку, поваги до людей. Дуже важливо, щоб дитина переживала позитивні почуття, які стимулюють, розвиток інтересу до праці. Через безпосередню участь в процесі спостереження за працею дорослих дошкільник знайомиться з операціями, знаряддями, видами праці, здобуває вміння і навички. Разом з тим розвиваються довільність і цілеспрямованість дій, ростуть вольові зусилля, формуються допитливість, спостережливість. Засвоюючи трудові вміння й навички, дитина починає чіткіше уявляти свої обов'язки, краще усвідомлювати необхідність їх виконання, докладати зусиль, щоб краще виконати доручену їй справу. Зміцнюється почуття відповідальності, свідомість свого обов'язку перед колективом (З.Н. Борисова). Включення дошкільника у трудову діяльність, постійне керівництво ним з боку дорослого є безумовною умовою всебічного розвитку психіки дитини.
Значний вплив на розумовий розвиток дитини мас навчання. На початок дошкільного віку психічний розвиток дитини досягає такого рівня, при якому можна формувати рухові, мовні, сенсорні та ряд інтелектуальних навичок, з'являється можливість вводити елементи навчальної діяльності.
Важливим елементом, що визначає характер учіння дошкільника є відношення дитини до вимог дорослого. Протягом дошкільного віку дитина вчиться засвоювати ці вимоги і перетворювати їх у свої цілі і завдання. Успіх учіння дошкільника значною мірою залежить від функцій між учасниками процесу та наявністю певних умов.
Консультація для вихователів
Тема: "Спостережливість – ключ до пізнання".
Дошкільний вік – період бурхливого накопичення дитиною досвіду, знань, необхідних як основа для її пізнавальної діяльності. Щоб виник задум, дитині важливо мати яскраві враження, певні уявлення, джерелом яких є предметний та природний світи, соціальні явища, література, різні види діяльності. Сприймання навколишнього в малюків здебільшого поверхове, неусвідомлюване, мало результативне. Саме тому важливо наповнювати життя дітей враженнями, створювати умови для їх глибшого ознайомлення з довкіллям, формувати вміння бачити характерні особливості предметів, явищ, розвивати спостережливість.
Спостережливість, у нашому розумінні, це цілеспрямоване сприймання, сплав уваги та мислення, складний пізнавальний процес, в якому проявляється єдність чуттєвого та раціонального. Вона включає в себе: вміння бачити предмети і явища з різних сторін; помічати всі характерні ознаки, виділяти істотні; розпізнавати типові риси у предметах; правильно орієнтуватися в навколишньому середовищі. Здатність до спостережливості дуже важлива в усіх видах практичної діяльності. Без уміння спостерігати неможливо розв’язати жодну проблему.
На думку вчених, спостережливість, вміння розглядати об’єкти водночас з різних точок зору – дуже важлива складова розумового розвитку дитини. До основних показників розвитку спостережливості вони відносять:
1. Уміння дитини зосередитися на завданні, діяти за інструкцією.
2. Повноту – уміння виділяти частини, характеризувати властивості, дії та стани об’єкта відповідно до поставленого завдання.
3. Точність спостереження, вміння помічати малопомітні компоненти ( відтінки, деталі форми, будову частин тощо).
4. Планомірність, продуману послідовність огляду об’єктів.
5. Осмислення або інтерпретацію сприйнятого крізь призму попереднього досвіду, наявних знань.
6. Самостійність під час виконання завдання.
Ці показники – важливі характеристики не тільки спостережливості, а й мислення та мовлення дітей.
Відомо: малюки значно чутливіші за дорослих до сприйняття кольору, світла, звуку, ритму, фактури поверхні предметів. З багатьма явищами життя вони стикаються вперше, тому й сприймання у них свіже, яскраве та індивідуальне. Дитина з власної ініціативи може помічати в предметі нові сторони та специфічні особливості. Її сприймання та увага мають аналітичний характер, тобто вона не просто фіксує об’єкт, а й аналізує його, порівнює, оцінює, знаходить у ньому спільне з іншими.
Протягом усього дошкільного періоду відбуваються зміни – від простих спроб розгледіти та відчути до прагнення планомірно й послідовно обстежити та описати предмет, виділяючи найпомітніші особливості. Навчаючи дітей обстеження та опису, варто запропонувати їм таку схему, своєрідний алгоритм дій:
1. Сприймання предмета в цілому, створення загального уявлення про нього.
2. Виділення основних частин предмета, визначення їхніх особливостей (форма, величина, розташування).
3. Визначення просторового розміщення одних частин предмета щодо інших (вище, ліворуч…).
4. Виділення допоміжних та дрібних частин, визначення їх просторового розміщення відносно основної частини.
5. Повторне цілісне сприймання предмета, закріплення враження про нього.
Щоб діти навчилися повноцінно сприймати навколишній світ, важливо формувати в них уявлення про властивості предметів за різними ознаками, з використанням різних аналізаторів, а саме:
ü Колір, відтінки, що сприймаються зором;
ü Форму (зір, моторно- м’язові дії, дотик);
ü Розмір (зір, слух, дотик, моторно- м’язові дії);
ü Звуки, шуми (слух);
ü Співвідношення в просторі (зір, слух);
ü Вагу (зір, моторно- м’язові дії);
ü Властивості поверхні: гладкість, шорсткість, пружність (зір, дотик);
ü Ритм (зір, слух, дотик);
ü Рух предмета: напрямок,швидкість, шлях проходження (зір, слух, дотик);
ü Назву деталей предмета.
У результаті планомірного навчання сприймання поступово перетворюється на самостійний пізнавальний процес, і на його основі формується важлива якість – спостережливість. Розвиток спостережливості сприяє формуванню в дітей стійких пізнавальних інтересів, а яскраво виражена пізнавальна потреба є найзагальнішою характеристикою творчого потенціалу та основним компонентом, що має властивість розвиватися.
Почуття краси, навички спостережливості важливо розвивати з раннього віку. За умови правильного виховання дитина 5-6 років може реагувати на гарні явища в природі, виділяючи не тільки окремі предмети, а й явища в цілому.
Допитливість у дітей розвивається з набуттям ними вміння знаходити істотні ознаки у рослин, тварин та встановлювати зв’язки. Чим більше аналізаторів бере участь у сприйманні, тим точніше, багатше, яскравіше та змістовніше уявлення. У побуті, на прогулянках, в іграх та трудовій діяльності діти накопичують чуттєвий досвід під впливом предметів та явищ природи.
Про розвиток спостережливості у дітей свідчить удосконалення аналізу та синтезу об’єктів, що сприймаються, здатність помічати малопомітні їхні ознаки, підвищення точності словесного опису, формування установки на цілеспрямоване спостереження.
Розвитку спостережливості та різних видів чутливості, що входять до її складу, сприяють завдання, виконання яких потребує самостійного, керованого словом педагога здобуття знань про зовнішній вигляд предметів, їхню форму, кольори, просторове розміщення та інші особливості.
Зокрема, ефектними є такі творчі вправи:
На світі все на щось схоже
Дорослий пропонує дітям пильно придивитися до знайомих об’єктів, явищ природи (хмар, візерунків морозу, тіней тощо), малюнків і знайти в них щось нове, порівняти із раніше відомим.
Таємниця
Один гравець виходить. Діти, порадившись, вибирають будь- який предмет, розглядають його, обговорюють істотні ознаки, встановлюють аналогії з іншими предметами. Потім повідомляють по черзі прикмети й аналогії, не називаючи самого предмета дитині, що має відгадати, про що йдеться.
Знайди предмети
Дорослий пропонує дітям подивитися довкіл та знайти об’єкти природи, які:
· Мають певну ознаку;
· Поєднують кілька названих ознак:
· Вирізняються певними діями.
Добери кольори
Діти добирають ознаки кольору до названих педагогом слів (небо-блакитне, синє, сіре…; калина – вогняна, соковито-червона; сонце – жовтогаряче, золоте, блискуче…).
Добрими вправами на спостереження є розглядання об’єктів на відстані, при недостатньому їх освітленні, словесні описи явищ природи, пейзажів, зовнішнього вигляду людей, їхніх художніх зображень. Робота у куточках природи, проведення дослідів, екскурсії, заняття з малювання є чудовою нагодою для різноманітних спостережень, які збагачують пам’ять дітей конкретними образами, потрібними для розвитку різних здібностей.
Щоб спостереження мали справді творчий характер та розвивалася спостережливість дитини, потрібні певні умови. Насамперед це – організація цікавого змістовного життя: щоденні спостереження за явищами навколишнього життя , спілкування з мистецтвом, відповідне матеріальне забезпечення.
Дуже важливий зв’язок навчання з життям: дитину може зацікавити те, що пов’язано з її безпосереднім досвідом та оточенням. Важливо також надавати малюкам можливість застосовувати на практиці набуті знання та вміння.
Цікавими та корисними для розвитку спостережливості є завдання, що пропонуються у дитячих виданнях: «Знайди десять відмінностей», «Знайди силует предмета», «Хто сховався на малюнку?», «Знайди помилку художника», «Запам’ятай і відтвори» тощо.
Оскільки сприймання дошкільнят є чуттєвим (для них важливо побачити, доторкнутися, «відчути» реалії цього світу), пізнання світу має бути наочним. Адже саме тільки слово не може сформувати в дитини еталонних уявлень про властивості предметів, якщо не задіяний особистий досвід в обстеженні цих властивостей та їх застосуванні у перцептивних діях. Тож саме тому так важливо, щоб дитину постійно оточували доступні для сприймання предмети, звуки, пахощі тощо. Тобто навколишнє середовище має бути розвивальним.
Треба надавати дитині якомога більше свободи, заохочувати її ініціативу, підтримувати внутрішні сили розвитку. Все це потрібно для створення творчої атмосфери, психологічного комфорту, що визначає продуктивність процесу спостереження.
Дорослі мають вірити в здібності та можливості дитини, приймати та поважати її думки, дії, підтримувати емоційно безпосередність сприймання, ставлення до дійсності, не критикувати дитячі враження, пам’ятати про самоцінність дитячої думки. Це особливо важливо тому, що дорослий в умовах педагогічної взаємодії – приклад для дитини. Яким корисним, захопливим є спільний пошук незвичного в звичному, буденному! Взаємодіючи з дітьми, педагог має створювати ситуації, що стимулюють активні дії з різними об’єктами або в природі. Щоб стимулювати процес спостереження, можна пропонувати дітям елементи змагань, наприклад: «Хто назве більше ознак цього предмета?».
Емоційна насиченість процесу навчання, емоційна реакція дорослого має бути випереджувальною – це своєрідний сигнал для діалогу, обговорення вражень. Саме за цих умов можливий розвиток спостережливості дошкільника – важливого компонента його творчих здібностей, емоційного, духовного світу.
Отже, вчити дітей дивитися, спостерігати потрібно, використовуючи ефективні педагогічні системи, дотримуючись визначених умов розвитку спостережливості. Створити у свідомості дітей яскравий образ допоможуть поетичне, художнє слово та музика у тематичній паралелі. Вони можуть стати могутніми мотиваційними чинниками, що заохочують до пізнання навколишнього, спостереження.
Справді, художнє слово найпереконливіше! А разом з музикою й живописом дає могутній поштовх до спостережень, милувань, обстежень, досліджень і розмірковувань.
Допоможемо дитині бути спостережливою і цим дамо їй ключ від багатьох таємниць світу.
Нетрадиційні форми оздоровлення
Аромотерапія як метод профілактики захворювань
Вплив запахів
на фізичний і психічний стан людини відомий з давніх- давен. До сьогоднішнього
часу існують різні думки багатьох спеціалістів про дію ефірних масел. Так,
професор Г.Бухаер з Відня використовує методику аромотерапії виключно через
дихання. Оптимальним є визначення польських спеціалістів В.Бурда і
І.Конопацької, згідно якого – аромотерапія – це метод лікування з використанням
ефірних масел, які вводяться в організм через дихальні шляхи (вдихання,
інгаляції), а також через шкіру (масаж, ванна, компрес тощо).
Особливо
важливо використовувати аромотерапію в оздоровленні дітей дошкільного віку,
оскільки цей період життя відзначається швидким ростом організму, що спричиняє
його вразливість до різних хвороб. Особливо це стосується застудних
захворювань, які знижують імунітет дитини.
Профілактика
гострих респіраторних захворювань, грипу, захворювань верхніх дихальних шляхів
(фарингіт, бронхіт, ларингіт) здійснюється за призначенням лікаря. Лікування
інгаляції при застудних захворюваннях особливо корисні в осінньо-зимовий
період, коли імунітет дитини слабшає та організм схильний захворіти. Інгаляція
здійснює мінімальне навантаження на інші органи і при цьому дає відразу кілька
позитивних ефектів:
-
розріджується
слиз;
-
зменшуються
запальні процеси;
-
розширюються
дихальні шляхи.
Під час
проведення процедури діти роблять горіховий масаж, який тренує дрібні групи
м’язів, допомагає зняти психічні навантаження, стреси; вони читають вірші,
слухають казки, грають у настільно-друковані та театралізовані ігри.
Аромотерапія
застосовується у лікувально-профілактичних цілях. Використовуються хвойні екстракти, сік
часнику та цибулі, пари лікарських трав, ефірних масел. Діти дихають парами
трав, які діють заспокійливо: м’ята, материнка, евкаліпт, ромашка, корінь аїру.
Для підтримки
дії аромотерапії в кожній віковій групі доцільно підібрати комплекс кімнатних
рослин (пеларгонія червона, фіалка, лимон, алоє, хлорофітум), які виділяють
фітонциди та очищають повітря. Також можна використовувати аромолампи та
фіточаї.
Звичайно, цей
нетрадиційний метод підходить не усім, тому слід проводити його лише за
дозволом лікаря і враховуючи реакцію дитини.
Психогімнастичні вправи
З метою
розвитку комунікативно-емоційної сфери, впевненості, волі, уяви, рухових
навичок, уміння розуміти чужі емоції з дітьми можна проводити психогімнастичні
вправи.
«Ходьба
самооцінки». Діти йдуть один за
одним по колу, з силою ступаючи ногою на підлогу. Вихователь тим часом чітко
вимовляє: «Я відчуваю землю під ногами, земля міцна, тверда, я іду сміливо,
впевнено». Потім пропонує дітям на кожний крок видиху промовляти: «Хо-хо-хо»
(10-15 сек), а на видиху ударяти долонею у груди і промовляти: «Я-я-я» (10-15
сек). На закінчення – вільна ходьба (5-10 сек).
Ціль:
розвивати впевненість у своїх силах.
«Увірвись
у коло». Дитину, яка
відчуває труднощі у спілкуванні з ровесниками, відводять убік, інші діти стають
у коло, міцно взявшись за руки. Дитина повинна розбігтися, розірвати коло й
опинитися у ньому.
Ціль:
допомогти повірити в себе, перемогти сором’язливість, увійти в колектив ровесників.
«Тварини». Вихователь пропонує дітям відтворити фігуру якої-небудь
тварини (рухливій дитині – ведмедя, повільний – зайця чи білку, боязкій – тигра
чи лева).
Ціль:
розвивати уяву і рухливість, виховувати в дітей якості, яких їм бракує.
«Дзеркало». Діти стають парами обличчям одне до одного та дивляться
одне одному в очі. Один починає виконувати будь-які рухи, а другий повторює за
ним (у дзеркальному відображенні). Вихователь пропонує руками та мімікою
передавати різні емоційні стани (жаль, радість, страх, біль).
Ціль:
розвинути уміння розуміти та передавати чужі емоції.
«Підніми
і похитай». Дитина лягає,
розслаблюється, заплющує очі, вихователь підтримує її під пахви, а діти
обережно підіймають з усіх боків і легко хитають. Вихователь запитує: «Тобі
приємно? Не страшно? Друзі міцно тебе тримають, вони не дадуть тобі впасти».
Ціль: дати
дитині відчути, що ровесники підтримують її, піклуються про неї.
«Танець
під музику». Діти сідають у
коло, а найбільш скуту саджають у центр. Вмикають музику, дитина в колі танцює,
інші діти також можуть танцювати на своїх місцях.
Ціль:
допомогти подолати сором’язливість, повірити в себе.
Релаксація
Релаксація
допомагає зміцнити і зберегти психічне здоров’я, запобігти розвитку неврозів та
нервово-емоційній перевтомі. Розслабляючи м’язи (релаксація), можна вільно
змінювати емоційний стан у потрібному напрямку, знімати почуття страху,
тривоги, хвилювання тощо. Відомо, що в стані тривоги й страху напружуються м’язи,
які беруть участь в артикуляції ї фонації, а також потиличні м’язи, при
депресивних станах напружуються дихальні м’язи.
Заняття
розраховані на старших дошкільнят, з молодшими дітьми проводяться лише деякі
елементи вправ з релаксації.
У залі, де
відбуваються заняття, має бути тепло, тихо, виключаються поява сторонніх шумів,
світла, ходіння інших людей тощо.
Практичне
відпрацювання прийомів релаксації передбачає набуття вміння самостійно
відтворювати бажане відчуття (тепло, тяжкість у кінцівках та ін..) та емоційний
стан (спокій, відпочинок тощо).
Етапи
релаксації
Перший
етап – засвоєння
прийомів концентрації уваги. Після засвоєння їх на перших двох-трьох заняттях
можна перейти до дихальних вправ. Важливо навчитися контролювати тривалість
видиху. Дихання з тривалішим видихом називають заспокійливим. Наприклад, на 4
рахунки – вдих, на 8 рахунків – видих.
Другий
етап – засвоєння
прийомів м’язового
розслаблення. Дітей навчають вільно розслабляти м’язи рук, шиї, обличчя, ніг,
тулуба до досягнення відчуття тепла, а також приємної важкості в кінцівках.
Третій
етап – вивчення
прийомів активізації і тонізації. Активізація знімає відчуття розслабленості,
дрімоти. Тонізація пов’язана з підвищенням рівня активності організму
(психічного тонусу).
Кольоротерапія
Нетрадиційним
методом фізичного виховання, а також оздоровлення дошкільників є футбол.
Фітбол – у
перекладі з англійської означає м’яч, що використовується з оздоровчою метою.
Фітбол-гімнастика проводиться на великих різнокольорних м’ячах, що витримують вагу до 300 кг. Фітбол має певні
властивості, які застосовуються для розв’язання оздоровчих та освітніх завдань: його форма, колір,
запах, а також його особлива пружність.
Різні кольори
по-різному впливають на психічний та фізіологічний стан дитини. Тому доцільно
використовувати м’ячі теплих кольорів, які здійснюють ерготропний вплив,
підвищують активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи,
підсилюють збудження центральної нервової системи. Це, у свою чергу, сприяє збільшенню частоти
серцевих скорочень, підвищенню артеріального тиску, частоти дихання.
Окрім
кольорного впливу на організм, футболи здійснюють ще й вібраційну дію. Легка
вібрація впливає на нервову систему заспокійливо, а інтенсивна – збудливо. У
процесі заняття на м’ячі з дітьми використовується здебільшого легка вібрація у спокійному
темпі. Лікувальний ефект футбол-гімнастики – це, перш за все, вплив коливань м’яча на хребет, суглоби та навколишні тканини.
Досить
ефективним є також похитування на м’ячі. Вправи на м’ячах використовуються в роботі з дітьми з метою їхнього
самопізнання, уточнення уявлень про схему власного тіла.
Заняття з
використанням фітболів доцільно проводити двічі на тиждень.
Тривалість
занять для дітей у віці 3-5 років (15-20 хвилин), для дітей 6 років (25-30 хв).
Можна практикувати застосування вправ на м’ячах як фрагмент заняття. Наприклад, в основній частині
дається комплекс загально-розвивальних вправ, у завершальній частині – вправи з
м’ячем.
У цілому,
використання футболу не повинне перевищувати 40-50% загальної тривалості
заняття. Кожна вправа повторюється 3-4 рази, поступово збільшуючи до 6-7
повторювань.
Заходи до тижня науки у старшій групі № 6 «Чарівники»
1.Заняття
"Магніт і його властивості",«Стан», «Вода та
її властивості (текучість)», «Вода та її властивості (розчинність)», «Пісок і
його властивості», «Пісчана лавина»
2.Спостереження:за погодою, за природними явищами, за
об’єктами живої і неживої природи.
3.Досліди з повітрям, водою, льодом.
4.Розглядання у мікроскоп снігу, листя кімнатних рослин,
піску, льоду.
5.Бесіди про природні явища, пори року, стан погоди і
його причини, умови існування об’єктів живої і неживої природи.
6.Знайомство з працею вчених: Ілля Мечніков, Каразин
Василь Назарович, Микола Михайлович Амосов.
7.Знайомство дітей з винаходами українців, які відомі
всьому світу: гелікоптер, гасова
лампа, ракетний двигун
і перший супутник Землі, екологічно
чисте паливо, кінескоп, рентген, гіпсова пов'язка, вакцини проти чуми та холери, компакт-диск, електричний трамвай.
Конспекти занять
Заняття "Магніт і його властивості»
Мета: Розвиток пізнавальної
активності дитини в процесі знайомства з прихованими властивостями магніта;
познайомити дітей з поняттям "магніт" ;сформувати уявлення про
властивості магніта; розвивати пізнавальну активність, допитливість при
проведенні дослідів, уміння робити висновки.
Обладнання: рукавиця з магнітом
усередині, металева і пластмасова ложки, гумова кулька, папір, демонстраційний
магніт, металева стружка, пластмасові гудзики, шпильки, гачки, скриньки, вудки,
таз з водою, пластмасовими рибками і металевими предметами.
Хід заняття
1. На столі у вихователя коробки з "чарівною" рукавицею,
дерев'яна лопатка, металева ложка, пластмасова ложка, гумова кулька, папір.
- Діти! Я купила в магазині
рукавицю, та не просту, а чарівну. А в чому чаклунство полягає, не знаю! А ще з
рукавицею в коробці лежали різні предмети.
- Що це? (предмети)
- А як же нам переконатися в
тому, що рукавиця чарівна? (вислухати припущення дітей)
Досліджуємо рукавицю:
(Надіти рукавицю, по черзі брати
предмети).
- Що відбувається з
предметами?
(Припущення дітей)
- Металеві предмети при
розтисненні не падають. Інші предмети падають. Рукавиця перестає бути чарівною.
- Чому? (у рукавиці є щось, що
не дає падати металевим предметам)
Запропонувати дітям розглянути.
2. - Я пропоную вам сьогодні побути маленькими дослідниками.
- А як ви думаєте, з чого починає
розслідування учений? (з дослідів, експериментів). І ми сьогодні експериментуватимемо і
вивчатимемо властивості магніта. Розгляньте предмети і визначте, з яких
матеріалів вони зроблені.
- Що станеться з цими
предметами, якщо піднести до них магніт? (вислухати припущення дітей)
Діти по черзі підносять магніт
до предметів.
(Магніт притягує залізні
предмети. Це відбувається тому, що магніт - це шматки сталі або заліза, що
мають здатність притягувати предмети із заліза).
3. Физхвилинка.
- Діти, я пропоную вам сходити
на риболовлю, а з чим ходять на риболовлю? (з вудками) А вудки у нас не прості,
замість гачків магніти.
- А ось і наша водойма, але що
ми бачимо? (рибки, цвяхи, гайки.)
Запропонувати дітям виловити не риб, а сміття. По черзі діти очищають
водойму від сміття.
- Ось так за допомогою магніта
можна зробити добру справу!
4. Яку властивість магніта ви сьогодні узнали? (магніт притягує метал)
- А ще магніт уміє
"малювати"!
- Як ви думаєте, як?
- Насиплемо на папір залізну
тирсу і покладемо на магніт.
- Що вийшло? ( Залізна тирса
повторила форму магніта. Магніт діє крізь папір).
5. Пропоную вам вирішити таку задачку. У вас на столах стоять банки з
водою, на дні скріпка.
- Як дістати скріпку, не
замочивши рук?
(Піднести магніт до банки).
- Що сталося?
(Магнітна сила діє крізь воду і
скло. Тому ми легко дістали скріпку, не замочивши рук).
- Завдяки своїй здатності
притягувати предмети під водою магніт використовують при будівництві підводних
споруд.
- Діти, я дуже люблю шити, але у
мене проблема, усе моє швацьке приладдя : гудзики, шпильки, гачки - все перемішалося
в скриньці.
- Як можна швидко все розібрати,
відокремити металеві предмети від пластмасових? (за допомогою магнітів)
Провести гру-змагання, запропонувати дівчаткам зібрати гудзики, а хлопчикам
шпильки. Підвести підсумки гри.
- Як ще використовує людина
магніт у своєму житті? (компас, магнітофон, магнітна дошка.)
Підсумок.
Магніт притягує залізо.
Магніт діє крізь папір.
Магніт діє крізь скло.
Залізна тирса повторює форму магніта.
За допомогою магніта можна швидко відокремити залізо від пластмаси.
Тема: «Стан»
Мета: ознайомити дітей з
поняттям «стан» більш-менш тривалу
стійкість (фізичну незмінність). Учити даваї характеристику станів, у яких
перебувають об’єкти довкіл; (сталість, спокій). Дати уявлення про перехід
об’єктів зі стаь спокою до руху та після зупинення руху знову до стану спокою.
Обладнання: м’яч, паперовий літак,
коробка, кулька з пластиліну.
Хід заняття
Вихователь: Сьогодні я вам принесла цікаві предмети. (Виховатеі виставляє
на стіл коробку, в якій знаходяться іграшки.) Ви дізнаєтесь, що це, коли
відгадаєте загадки. (Після кожні відгадки педагог виставляє відповідну
іграшку.)
Де знаходяться іграшки? (На столі.)
На якому місці стола вони розміщені? (Вони розміщені правої сторони стола.)
Щось з ними відбувається? (Вони лежать на столі.)
Це їхній стан зараз. Вони знаходяться в стані спокою на столі.
Давайте покотимо м’яч.
Що відбувається з м’ячем зараз? (М'яч котиться.)
Чи відбувається щось із м’ячем
після того, як він зупинився? (м’яч знову спокійно лежить.)
Це його стан зараз.
Де знаходиться м’яч тепер? (М’яч
перемістився на лівий край столу).
Це нове місцезнаходження м’яча.
Давайте визначимо
місцезнаходження літака. (Літак лежить на середині столу.)
Щось відбувається з літаком?
(Ні. Літак лежить.)
Літак спокійно лежить. Це його
стан зараз. Він знаходиться у стані спокою на середині столу.
Тепер давайте змусимо літак
летіти.
Що відбувається з літаком
зараз? (Він летить.)
Чи відбувається щось з літаком
після того, як він зупинився? (Літак знову спокійно лежить.)
Чи знаходиться літак у тому
самому місці? (Літак перемістився на підлогу.)
Літак знову опинився у стані
спокою, але в іншому місці. Це нове місцезнаходження літака. Це його стан
зараз. Іграшки спочатку лежали. Вони знаходились у стані спокою. Потім ми
змісили їх летіти, котитися, падати. Вони переміщувалися з одного місця в інше.
Таке переміщення називається рухом. Після того, як іграшки переставали рухатися, вони займали нове
місцезнаходження та переходили в стан спокою.
У вас на столах є пластилін.
Давайте визначимо його стан. (Вислухати пропозиції дітей.)
Якої він форми? (Він має форму
кулі.)
Де він знаходиться? (На столі.)
Чи відбуваєгься щось з ним?
(Він лежить.)
Стан пластиліну сталий: він
має форму кулі, лежить на
столі , не рухається.
Натисніть на пластилін.
У якому стані опинився пластилін
після натискання?
Чи змінив він форму та розмір?
Він за формою став схожий на круг,
а за розміром – нижчим.
Чи змінив він своє місцезнаходження на столі? (Він лишився, на тому самому
місці.)
Пластилін має нові форму та розмір, а місцезнаходження те ж саме.
Це його стан зараз.
Назвіть предмети, які навколо нас мають стан спокою Назвіть предмети, які
зараз перебувають у русі.
Давайте за допомогою знаків позначимо рух предметів
(Наприклад, можна позначити хвилястою лінією.)
Яким знаком можна зобразити стан спокою предметів (Наприклад, прямою
лінією.)
Зробіть висновок про те, в якому стані знаходятьсз предмети навколо нас.
(Одні мають стан спокою, іти знаходяться в русі.) [3]
Тема: «Сила»
Мета: ознайомити дітей з
поняттям «сила» як явищем, котре виникає між двома об’єктами. Дати уявлення про
те, що сила визначає якість дії одного об’єкта на інший і вимірюється зміною чи
не зміною об’єкта, на який впливають.
Обладнання: два іграшкові
автомобілі, пластилін у формі бруска.
Хід заняття
Перед вами два іграшкових автомобілі. (Автомобілі повинні бути однаковими.)
Давайте відмітимо місце їх перебування. (Наприклад,
намалюємо лінію)
Тепер я їх штовхну. (Вихователь
штовхає, наприклад, синій автомобіль легше, а червоний - сильніше.)
Чи на однакову відстань вони перемістилися? (Синій автомобіль перемістивя
на меншу відстань.)
Як ви думаєте, чому вони перемістились на різну відстань? (Вислухати
припущення дітей.)
Сила, з якою я штовхнула автомобілі, була різною. Синій я штовхнула
сильніше, а червоний — легше.
Чи можна зробити так, щоб автомобіль перемістився ще на більшу відстань? (Треба
штовхнути його ще з більшою силою.)
Спробуйте штовхнути автомобіль сильніше, ніж я. (Вихователь пропонує
декільком дітям штовхнути один автомобіль від накресленої лінії з більшою
силою)
Давайте зробимо висновок: від чого залежить відстань, на яку переміщується
автомобіль? (Від сили, з якою ми його штовхаємо)
У нас є пластилін. Натисніть пальцем легенько на його поверхню.
Що з ним відбулося? (На поверхні з'явилася вм’ятина.)
Тепер натисніть поряд з цією вм’ятиною сильніше на пластилін.
Чи однакового розміру залишилися вм’ятини на пластиліні після першого та
другого натискання? (Після другого натискання вм 'ятина глибша.)
Як ви думаєте, чому після другого натискання вм'ятина стала глибшою? (Тому
що ми приклали більшу силу.)
Чи можна зробити вм’ятину ще глибшою? (Треба натиснути ще сильніше.)
Давайте зробимо висновок, від чого залежить глибина вм’ятини? (Вона
залежить від сили, з якою ми натискаємо на предмет.)
Що спричинює різні зміни предмета? (Різна величина сили, з якою діє один
предмет на інший.) [3].
Тема: «Вода та її властивості (текучість)».
Мета: ознайомити дітей на прикладі води : властивістю рідин - текучістю.
Формувати узагальнене уявленні «текучість» на основі відповідних операцій
(виявлення відсутності форми речовини, визначення стану нерухомості, нахилянні
ємності, переміщення рідини, набуття кінцевого стан) нерухомості). Спонукати
дітей до самостійного виявлення ціє властивості в групі подібних речовин за
допомогою відповідних операцій. Навчати дітей робити умовиводи. Виховувати в
них допитливість.
Обладнання: іграшка кота (або іншо тварини), прозорі ємності різної форми
та величини (склянка, тарілка, чашка), пляшка з водою, серветка, стіл для
дослідів; аркуш, олівець; прозорі склянки з молоком, чаєм, олією, водою,
камінцями; три круги різного кольору та розміру (жовтий 10 см, зелений 15 см
червоний 20 см), жолоб (обрізана пластикова пляшка), піднос.
Хід заняття
(Діти сидять півколом біля столу, на
якому розміщені пляшка З водою,
серветка.)
До нас у гості прийшов кіт Мурчик.
З ним сталася така історія. Він хотів напитися води, але і пляшці вузьке
горличко. Тоді він штовхнув пляшку, щоб дістати воду. (Вихователь штовхає
пляшку з невеликою кількістю води.)
Та ось що трапилося, вода від
нього почала втікати.
Чому мода не тримається одного
місця? (Актуалізація життєвого досвіду
дітей.)
Чому вона трималася одного місця, коли знаходилася в пляшці (Її тримала форма пляшки.)
Якої форми набула вода у пляшці? (Вода набула форми
пляшки)
Чи зміниться форма води, якщо її перелити в склянку? (Вислухати припущення
дітей.)
Давайте переллємо воду в склянку. (Вихователь пропонує дітям перелити воду з пляшки в склянку. Під час переливання
необхідно тримати ємності щільно притиснутими одна до одної, щоб вода одразу
потрапляла з однієї ємності в іншу)
Що забезпечує нерухомість води? (Форма склянки.)
Що треба зробити, щоб вода почала рухатися? (Вислухаті припущення дітей.)
Вивільнити воду зі склянки. її можна штовхнути, нахилити.
Давайте будемо поступово нахиляти склянку. Простежте, яі змінює своє положення
вода. Ми піднімаємо один край склянки а інший опускаємо. Відповідно змінює своє
положення форму.
У який стан переходить вода після нахилу? (У стан переміщення.)
Давайте простежимо переміщення води по жолобу. (Діти створюють оформлений
спрямований потік — моделюванні потоку за допомогою жолоба).
Чому вона потекла в одному напрямку?
Що спрямовувало потік води? (Форми потокові води надалі ємність - жолоб.)
Куди потрапила вода після того, як перемістилася по жолобу? (Вихователь
звертає увагу на тарілку.)
Вона потрапила на тарілку.
Чи переміщується вода далі?
Що обмежило її переміщення? (Форма тарілки.)
У який стан перейшла вода після того, як перемістилася і посуд? (Стан
нерухомості.)
А тепер давайте спробуємо лити воду на рівну поверхню (Вихователь звертає
увагу дітей на круги, які розміщені на підносах.)
Якого розміру круг захопила вода спочатку? (Жовтий.)
На круг якого розміру перемістилася вода далі? (Зелений.)
До круга якого розміру вона дісталася зараз? (Червоний.)
Що дало їй змогу переміщуватися в різних напрямах (Відсутність обмеження
формою.)
Де опинилася вода? (Біля стінок підноса.)
Чому вона не переміщувалась далі? (Її рух обмежила форма підноса )
Яка властивість води дала їй можливість переміщуватися з одного місця в
інше? (Вислухати припущення дітей. Текучість.) Текучість дозволила воді від
поштовху втратити форму і перейти з стану нерухомості в стан переміщення. Тепер давайте край жолоба розмістимо над
рівною поверхнею (над підносом) та будемо в жолоб лити воду .
Розкажіть, як переміщувалась вода та від чого залежав її рух (Спочатку вона
рухалась по жолобу в одному напрямку як потік. ПІСЛЯ того, як вода потрапила на
рівну поверхню, вона почти розтікатися в різних напрямках. Потім її рух спинили
стінки підносу.)
Чи можуть інші речовини бути текучими? (Актуалізація життєвого досвіду
дітей.)
У нас є декілька речовин.
(Вихователь звертає увагу на склянки чаєм, молоком, олією, камінцями.)
Визначте, чи мають ці речовини властивість - текучість?
За допомогою яких дій можна
виявити властивість речовин - текучість?
Випробуйте усі речовини та утворіть групу текучих.
Які з речовин не виявили властивості текучості? (Камінці.)
Які з речовин виявили цю властивість? (Чай, олія, молоко, вода.)
У яку групу ми об’єднали ці речовини?
У групу текучих, які називають рідинами. Чай, олія, молоко вода - рідини.
Зробіть висновок про те, які речовини можна назваті рідинами. (Речовини,
які від поштовху втрачають форму переходять із стану нерухомості в стан
переміщення.)
Якій речовині належить властивість текучість? (Вона належить воді, олії,
молоку, чаю тощо.)
Тема: «Вода та її
властивості (розчинність)».
Мета: дати дітям уявлення про основні властивості води: прозора, рідка, без
кольору, без запаху, розчиняє деякі речовини; розвивати активне пізнавальне ставлення
до природи, дослідницький підхід до пізнання властивостей води; сприяти
створенню теоретичної бази для інтелектуального розвитку дошкільнят.
Хід заняття
Організаційний момент
Вправа «Погода»
— Сьогодні місяць_______, день тижня_________ Надворі
погода…( Опади. Вітер).
— — Як змінилася погода за цей
тиждень?
Повідомлення теми
Робота над загадкою
Буває хмаркою вона,
Пушинкою буває,
Бува, як скло,
Крихка й тверда —
Звичайна, підкажіть... (вода).
— — Сьогодні ми дослідимо
властивості води.
Вивчення нового матеріалу
Демонстрація властивостей води
— Проведемо дослід. Візьміть
склянку з водою. Насипте сіль і розмішайте її. Що відбувається з кристалами
солі? (Вони зменшуються і незабаром зовсім зникнуть.)
— — Але чи зникла сіль? (Ні, вона
розчинилася.)— Проведемо аналогічний дослід із цукром. Що сталося? (Цукор теж
розчинився у воді.)
— — Наступний дослід проведемо
з річковим піском. Візьмемо склянку з водою і додамо річковий пісок. Що
сталося? (Піщинки падають на дно склянки і лежать там, не змінюючись.)Висновок.
Цукровий пісок розчиняється у воді. Сіль розчиняється у воді. Річковий пісок не
розчиняється у воді.
— — Скуштуйте воду. (Вона не
має смаку.) Увага! Якщо ви сумніваєтеся у чистоті джерела, пити з нього воду
заборонено!
— — Як очистити воду від
нерозчинних речовин? (За допомогою фільтру)
— — Що таке фільтрування?
(Очищення води від нерозчинних домішок.)
— — Чому джерельна вода чиста?
(Вона проходить крізь товстий шар піску, очищується.)
— — Чим вода відрізняється від
шматка дерева або каменя? Їх можна взяти до рук, кинути на підлогу? (Вода
рідка, її не можна взяти до рук.)
— — Що станеться, якщо ви
візьмете воду до рук? (Вона витікатиме.)
— — Чим рідина відрізняється
від твердих тіл? (Не має форми, розтікається.)
— — Погляньте на акваріум із
рибками. Що можна сказати про воду? Що ви там бачите?
— — Як довести, що вода
прозора? Проведемо дослід. На столі — дві склянки. В одну наливаємо воду, в
іншу — молоко. В обидві опускаємо ложки. Що ви бачите? Що можна сказати про
воду і про молоко? (Молоко — біле, а вода — прозора.)
— — Ви були на річці або озері?
Спостерігали за мешканцями водойм? Чи завжди видно дно водойми? (У багатьох
річках або озерах вода така чиста і прозора, що ясного літнього дня ми можемо
спостерігати риб, які плавають на глибині. У каламутній воді під час весняної
повені риб не видно. Каламутна вода не прозора.)
— — Отже, якого кольору вода?
(Прозора)
— — Погляньте на наші склянки з
водою і молоком. Якого кольору рідина в склянках? (Молоко — біле, а вода —
безбарвна)
— — Як визначити запах рідини?
(Понюхати)
— — Як правильно визначити
запах? (На відстані 20-30 см від обличчя тримати посудину з рідиною. Потім
рухами руки спрямувати потік повітря у свій бік.)
— — Чому необхідно робити саме
так, а заборонено наближати ніс до ємностей, щоб понюхати? (Можна різким
запахом обпалити носову порожнину.)
— — Дізнаймося, чи має вода
запах. (Вода без запаху.)
— — Який смак у води? (Не має
смаку.)
— — Чому говорять, що вода
«солодка»? (Коли дуже хочеться пити.)
Фізхвилинка
Узагальнення й систематизація знань
— Відповіді на запитання
— — Які властивості води ви
знаєте?
• Є розчинником солі й цукру;
• не розчиняє річковий пісок;
• не має смаку;
• тече;
• набуває форми посудини;
• не має запаху;
• прозора;
• безбарвна;
• випаровується.
— — Чому джерельна вода чиста?
(Вона проходить крізь товстий шар піску й очищується.)
— — Чи замерзає джерело взимку?
(Ні, оскільки вода постійно рухається.)
Підсумок
— — Про які дивні властивості
води ви дізналися? (Вода рідина: без кольору, без смаку, без запаху, тече,
прозора, не має форми, випаровується. Вода розчиняє сіль і цукор, але не
розчиняє річковий пісок).[7].
Тема: «Пісок і його
властивості».
Мета:
Познайомити дітей з властивостями сухого і мокрого піску (сипучість, здатність
пропускати воду, показати дітям, що пісок складається з дуже дрібних часток -
зерняток - піщинок. Розвивати уміння шляхом експериментальної діяльності
встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Розширювати словниковий запас дітей.
Виховувати інтерес до навколишнього світу.
Обладнання: іграшки, скляночки,
ситечка, воронки, форми, відерця, совочки, лопатки, лялька.
Хід заняття
Діти підходять і встаю навколо
пісочниці з піском (напівсухим). На борту розміщені іграшки: форми,
скляночки, сито, лопатки, совочки.
Вихователь: Діти, подивіться, які красиві іграшки нас тут чекають. Для чого
вони потрібні? (грати в пісок). А до чого ми підійшли? (до пісочниці). Що в ній
знаходитися? (пісок). Сьогодні на прогулянку до нас прийшла лялька Катя. Лялька
Катя хоче, що б ви випекли для неї пиріжки-паски.
Вихователь роздає скляночки.
Вихователь: Пропоную узяти совочки і насипати в скляночки пісок. Хто швидше
усіх насипе і покаже мені скляночку з піском?
Діти насипають пісок.
Вихователь: Що ви зробили? (насипали пісок в склянку). А тепер пересипте
пісок з однієї склянки в іншу, але так, щоб не розсипати мимо.
Діти виконують запропоновану дію. Вихователь заохочує дітей за правильне
виконання.
Вихователь: Що ви зробили? (пересипали).
Вихователь: Зараз я пропоную вам висипати пісок із скляночки в ситечко (
показує). Струсити ситечко і подивитися, як пісок висипається на борт. Пісок
сухий, розсипчастий- він сиплеться через ситечко, його можна висипати і через
воронку. Давайте спробуємо.
Вихователь пропонує дітям узяти в руки воронку і висипати пісок через
воронку.
Вихователь: Що ми робимо? (висипаємо). Дивіться, я насипаю із скляночки у
воронку. Де пісок? (висипається в дірочку).
Діти займаються пересипанням. "Пісок, як вода" - говорять діти.
Вихователь: Давайте зробимо паску для ляльки Каті.
Діти пробують зробити паску. Не виходить.
Вихователь запитує чому.
Вихователь: Пісок сухий, його можна набирати в скляночки, відерця,
пересипати, сипати через воронку, ситечко, а ось пиріжок не зробиш - пісок
розсипається бо він сухий.
Фізхвилинка.
Вихователь бере лійку з водою і, на очах у дітей, поливає і перемішує
пісок, потім пропонує дітям пересипати його. Діти пробують пересипати пісок із
скляночки у форму, через воронку, але їх спроби закінчуються невдачею.
Вихователь: Чому не сиплеться пісок? (він сирий).Пісок став сирий, важкий і
я спробую зараз зробити з нього пиріг. Дивіться, спочатку я наберу у форму
піску, а потім поплещу, щоб пісок щільно прилягав до форми. Ось у мене повна
форма піску. Тепер обережно лопаткою приберу зайвий пісок, покладу лопатку і,
притримуючи лівою рукою форму, швидко перевертаю її на борт пісочниці і стукаю
лопаткою по денцю. Говорю: "Печися, пиріжок, печися"! Обережно
знімаю форму. Ось і вийшов пиріжок. Дивіться який він красивий.
Спробуйте тепер самі зробити пиріжок-паску для ляльки Каті.
Діти роблять паски. Вихователь допомагає в ігрових діях.
Вихователь: Ось і випекли ми пиріжки для нашої ляльки. Прикрасимо їх.
Діти прикрашають пиріжки заздалегідь заготовленими прикрасами. Лялька
пригощається пиріжками і дякує дітям.
Підсумок заняття.
Вихователь запитує що цікавого було і що сподобалось.
Тема: «Пісчана лавина».
Мета:
Закріпити знання дітей про властивостями піску. Розвивати уміння шляхом
експериментальної діяльності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Розширювати словниковий запас дітей. Виховувати інтерес до навколишнього світу.
Обладнання: пісочниця або миска з
піском, вода, склянка.
Хід заняття
- Кожного року багато
лижників, сноубордистів та туристів гине в горах при сходженні лавин.
Передбачити це явище практично неможливо. Особливо велика лавино небезпека
після снігопадів. Чому? Ми дізнаємось з вами сьогодні після досліду.
1.Спочатку зволожимо частину піску водою.
2.З вологого піска зробимо гірку.
3.Гарненько утрамбуємо її схили.
4.І нарешті на пісчану гірку насипаємо слой сухого піску.
-Що сталося? (Сухий пісок не надовго
затримався на гірці і почав зіслизати вниз. Таким чином утворилась
лавина).
-У більшості випадків лавини з’являються на крутих схилах, коли велика
кількість снігу випадає на вже злежавшийся
щільний пласт. Свіжий рихлий сніг не може добре закріпитись на щільному
сніжному покритті. Точнісінько таке ж явище ми щойно бачили. (Сухий пісок не
може добре закріпитись на вологих схилах гірки в пісочниці).
- Достатньо ваги свіжовипавшого снігу, вага лижника, навіть самого
маленького струсу чи відлиги, щоб сніжна лавина – величезна маса снігу – почала
зіскальзувати вниз з величезною швидкістю. Того хто потрапить у таку лавину,
може легко закинути на дерево, він може опинитись похований під сніжними
масами. Над зіскальзуючим сніжним потоком піднімається іще й сніговий пил. Чи
бачили ми пісочний пил при проведенні досліду? (Відповіді дітей)
-Лавини бувають не тільки сніжні,
але і льодовикові, з каміння, гальки, грунтового бруду. В пустинях
спостерігаються пісочні лавини. Якщо пісчана лавина достатньо велика і
рухається з великою швидкістю, вона може здійснювати звуки.
Фізхвилинка.
Підсумок.
- Що дізнались нового?
- Що найбільше сподобалося?
Досліди
Дослід № 1.
Припущення: Лід — твердий, слизький.
ХІД ДОСЛІДУ
Те, що лід слизький педагог доводить пропонуючи дітям поковзатися льодяними
доріжками. Твердість перевіряємо обстежуючи льодяну бурульку або льодяну кульку
на дотик — ударяючи по них яким-небудь предметом. Бурулька розбивається на
дрібні кристалики, падаючи з висоти, занурюючись у сніг.
Дослід № 2.
Припущення: колір льоду не залежить від кольору води, а форма посуду не
визначає форми льоду.
ХІД ДОСЛІДУ
Лід утворюється від замерзання води. Нагріваючись, лід перетворюється на
воду. Засвоєнню цієї ознаки сприяє утворення льоду з води різного кольору.
Колір льоду визначає колір води. Форма визначається формою посудини. Пропонувати
підфарбувати воду в різний колір, розлити в різноманітні формочки і винести на
мороз. Коли вода перетвориться на лід, фігурки обережно вийняти з формочок.
Діти роблять висновки.
Дослід № 3.
Припущення: Лід тоне у воді.
ХІД ДОСЛІДУ
Візьміть невелику коробочку з пластмаси, налийте в неї холодну воду і
поставте в морозильну камеру холодильника. Через деякий час лід готовий.
Наповніть глибоку тарілку водою. Обережно покладіть кубик льоду на воду в
тарілці. Лід не тоне у воді, а плаває на її поверхні. Це означає, що він легший
від води, і вже однієї цієї властивості досить, щоб виділити лід з інших
твердих речовин як виняток. Завдяки цій особливості льоду крига у водоймах
з'являється лише на поверхні.Якби лід тонув у воді, на поверхні утворювалися б
усе нові й нові його шари. Вони, в свою чергу, опускалися б униз, і водойма
промерзла б до самого дна. Внаслідок цього водяні рослини на дні були б сковані
кригою, а рибі та всьому живому, що знаходилось у воді, загрожувала б неминуча
загибель. Та, на щастя, у природі цього не відбувається.
Дослід № 4.
Припущення: Лід тане, якщо його посипати сіллю.
Хід досліду
Візьміть кубик льоду, покладіть його на тарілку. Спробуйте посипати кубик
льоду сіллю. Що відбувається з сіллю? Сіль змішується з льодом. Солоний лід
тане швидше, бо температура його нижча, ніж у несолоного льоду.
Дослід № 5.
Припущення: Колір води не залежить від барвника.
Хід досліду
У дві прозорі склянки налити воду з водопровідного крана та дощову.
Пропонувати порівняти її.
У склянку з водою покласти кілька кришталиків марганцевокислого калію.
Якого кольору стала вода? Аналогічно проробити дослід, добавляючи інші барвники
(два-три). Діти роблять висновок, що колір води залежить від барвника.
Дослід № 6.
Припущення: Вода — це рідина.
Хід досліду
Продемонструвати властивість води розливатися в різних напрямках, утворюючи
плями різної форми і розміру. Вода ллється єдиною цівкою з посудини носиком
(чайник, глечик, поливальниця) і кількома цівками, з посуду, що має овальний
або круглий отвір. Чому?
Дослід № 7.
Припущення: Смак води залежить від розчинених в ній речовин.
Хід досліду
Запропонувати дітям скуштувати воду на смак. Вона без смаку. Добавити
ложечку цукру. В інший посуд ложку солі. Що сталося? З цукром? З сіллю? Якою
стала вода? Від чого залежить смак води?
Дослід № 8.
Припущення: Температура води залежить від температури навколишнього
середовища.
ХІД ДОСЛІДУ
Запропонувати вихованцям скуштувати воду на смак, доторкнутися до посудини
з трохи нагрітою водою кімнатної температури і принесеної з холоду. Від чого
залежить температура води?
Дослід № 9.
Припущення: Кімнатні рослини не сприяють очищенню повітря в приміщенні.
ХІД ДОСЛІДУ
Вимийте водою листя фікуса, або іншої кімнатної рослини з великим листям.
Разом із дітьми розгляньте воду, краще через збільшуване скло. Вона брудна,
каламутна. Про що це свідчить? Домашні рослини збирають пил з повітря.
Повторіть цей дослід через день-два. Збираючись на листі рослин, пил заважає
рослинам дихати. Чим чистіше листя рослини, тим вільніше воно дихає і швидше
росте.
Дослід № 10.
Припущення: Повітря в своєму складі містить воду.
Хід досліду
Візьмемо аркуш альбомного паперу і покладемо його на губку. Губці цій
вранці вже довелося «попрацювати». Наприклад, помити посуд. А потім години 3—4
«відпочити». Зверху губка буде практично сухою, а всередині — трішки вологою.
Прямо, як справжня хмарка. Адже вона ніколи не буває абсолютно сухою, навіть
якщо не крапає дощем, тому що складається з малюсіньких крапельок води.
За допомогою кришечки будемо потроху змочувати губку. (Дуже важливо не
поспішаючи робити це маленькими порціями, щоб губка встигала вбирати воду). На
початку досліду папір під губкою буде залишатися сухим, навіть коли ми
спробуємо вичавити губку, нам це не вдасться,
бо губка ще недостатньо
просякла вологою і
недостатньо волога. Точнісінько так відбувається і зі справжніми
хмарами. Якщо вони білі І пухнаті не загрожують дощем, то можна сказати, що
вологість низька. Продовжуємо доливати
воду. Через деякий час знову спробуємо віджати губку. Цього разу наші
зусилля увінчаються успіхом у вигляді кількох крапельок. Таке іноді
відбувається й у природі. Пригадаємо хоча б короткочасний «грибний дощ».
Додаємо ще деяку кількість води. Тепер на аркуші паперу під губкою з'явилася і
почала розповзатися волога пляма. Це значить, що губка настільки просякла
водою, що більше не спроможна її утримувати. Це і є висока вологість. Така
вологість виникає тоді, коли небо затягнуте важкими сірими хмарами й от-от піде
дощ. Дослід можна повторити, поклавши губку на долоню дитини. Тоді вона зможе
відчути зміни вологості і на тактильному рівні {на дотик). Зверніть увагу
дитини на зміни відтінків кольору губки і на те, що вона стала важкою.
Дослід № 11.
Припущення: тканина під вологою не може залишатися сухою.
Хід досліду
Засуньте тканину в склянку настільки щільно, щоб вона не могла випасти,
якщо склянку перевернути. Переверніть склянку і, держачи її прямо, опустіть у
миску з водою. А тепер підніміть склянку. Тканина мокра? Тканина суха. Так
відбувається тому, що склянка заповнена повітрям. Вода не може витиснути
повітря, тому тканина залишається сухою. Що відбудеться, якщо склянку нахилити?
Більшість предметів на перший погляд порожні, а насправді вони заповнені
повітрям. Щоб заповнити ці предмети, вода повинна витиснути повітря. Отже
припущення не підтвердилося.
Конспект інтегрованого заняття
з розвитку мовлення у старшій групі № 6 «Чарівники»
Мета: продовжувати
розвивати мовленнєву компетентність дітей під час нетрадиційної роботи з казкою. Закріплювати знання про
казки, вміння впізнавати їх за описом, схемою - піктограмою та певними речами, які зустрічаються у
казках. Вчити дітей впізнавати і називати казкового героя. Формувати вміння відповідати повними реченнями на запитання
вихователя, слухати один одного і доповнювати відповіді товаришів. Збагатити
словниковий запас дітей прислів’ями про дружбу і добро. Розвивати зв’язне
мовлення, пам'ять, мислення, зосередженість, увагу, творчі здібності.
Користуючись набутими знаннями, переказувати сюжет
знайомої казки , передавати емоційно та інтонаційно
виразно її зміст, характер персонажів, зображувати образ витончено
користуватися мімікою та пантомімікою. Виховувати
інтерес до нових казок та інших художніх творів , викликати позитивні емоції та
створювати радісний настрій у дітей.
Матеріал та обладнання: декорації для
казкової країни, магнітофон з записом, клубочок, конверт з листом від Мудрої казки, дид. гра «Чарівна
скринька», «Відгадай героя казки» , іграшковий зайчик, обладнання для аплікації:
лист А-4, заготовлені деталі для аплікації, вата, ватні диски, пензлики,
баночки з клеєм, серветки, , підставки для пензликів.
Попередня робота: вивчення віршів для привітання
гостей, знайомство з прислів’ями та приказками про дружбу, читання укр. нар.
казки «Зайчикова хатка», знайомство із рух. грою «Затанцюй із своїм другом».
Хід заняття.
Звучить музика.
До групи заходять
діти.
Вих. Сьогодні до нас на заняття завітали гості, давайте
з ними привітаємося.
Як радісно,
як гості в хату,
Здається,
що ясніє світ.
Тоді на
серці справжнє свято,
Ну, а в
душі — весняний цвіт!
Щаслива я,
як гості в хату.
Це завжди
радість на поріг.
Хай буде
щастя всім багато,
Хай світить
вогник вам з доріг.
(за шторою біля вікна на повітряній кулі прив’язаний
конверт.)
Вих: - Діти ,погляньте,
дужим зимовим вітром до нас у групу
принесло якийсь конверт. Читаю,що
написано на конверті. «Дітям з дитячого садочку № 264.Група № 6 «Чарівники». Читаємо: «Добрий день,дорослі й діти!Від усіх казок – вам
великий привіт. Я - мудра казка. Кожен з вас
мене повинен знати. Кожен рік у
казковій країні проходить свято «Знатоки
казок» . Ви можете прийняти участь в цьому конкурсі. Вирушайте зі мною в
чудову країну, де здійснюються усі мрії».Ваша казка».
В. : Діти,ви чули казка запрошує нас до
своєї Чарівної країни.
-А допоможе нам подорожувати ось цей чарівний клубочок.
Давайте промовимо такі чарівні слова і вирушемо у
подорож за клубочком:
«Ти котись, котись клубочок,
Попереду у лісочок.
Покажи малятам нашим
Як у казочку потрапити»
Вих. : Діти,заплющуйте очі (звучить музика)
-Відкривайте
оченята ,погляньте куди це наш клубочок докотився. До чарівної скрині.
Починаємо
конкурс. Ось і перше завдання. У скрині зібрані різні речі, які належать
казковим героям з різних казок. Нам треба
назвати, чиї це речі і, які риси характеру у цього казкового
героя?
Колосок (казка «Колосок»,
Півник-добрий,працьовитий,справедливий,мишенята-ліниві,безтурботні)
«Червона шапочка» (весела, довірлива
смілива)
«Фонендоскоп» (Лікар Айболіт -
добрий,сміливий,відважний,розумний)
«Золотий ключик» («Буратіно» -
добрий,сміливий,веселий,кумедний)
«Повітряна кулька» (Віні пух - веселий)
«Банка з варенням»(Карлсон -
добрий,цікавий,солодкий)
«Рукавичка»-(вона
чарівна бо в неї влізло багато тварин, а звірі всі добрі дружні,бо дозволяли
один одному потрапити до рукавички)
Вих: -Молодці!
Помандруємо з чарівним клубочком далі.
Ти котись,котись клубочок.
По переду у лісочок,покажи малятам нашим, в яку казочку потрапив?
(Потрапляємо на галявину де на пеньочку лежить ріпка) Друге завдання.
-З якої
казки цей овоч?
-Хто тягнув
ріпку?
Дид гра «Подарунки для героїв казки»
(Вих.
показує ілюстрації з подарунками, а діти відповідають, кому подарувати)
Подорожуємо
далі.
«Ти котись,
котись клубочок,
Попереду у
лісочок.
Покажи
малятам нашим
Як у
казочку потрапити»
Перед нами
дошка з відгадками- героями різних казок. Треба героя відгадати і на дошці
показати.
- Ви готові? Послухайте і відгадайте загадку:
«Працювала я у хаті.
Танцювала у палаті.
Є така у мене звичка
Десь губити
черевички» (Попелюшка).
Що за звір
такий рогатий,
В чужій
хатинці він живе,
Всі його
бояться дуже
І ніхто не
прожене? (Коза-дереза)
Ця
хатиночка маленька
Всих
приймає зимувать,
Тільки
гостеві потрібно
Голосно
себе назвать. (рукавичка)
Він ні
вовка не боїться,
Ні ведмедя,
Ні лисиці,
Солом’яний
в нього бік,
Всіх
приклеїти він зміг. (Солом’яний бичок)
Як знайшли
її у лісі,
Качкою вона
була,
Згодом
дввчинкою стала,
Оце, друзі,
дивина! (Кривенька качечка)
Вих. - Можна
вирушати далі.
Ти котись,котись клубочок.
По переду у лісочок,покажи малятам
нашим, як у казочку потрапить?
(діти проходять далі чують плач. Під
ялинкою сидить зайчик і плаче).
Вих. – Добрий
день, Зайчику! Чого це ти плачеш?
Зайчик: - Кажуть всі,
що я лякливий
Шороху боюся.
А на справді я хотів би
Знайти собі друзів!
Вих. – не плач, Зайчику, не хвилюйся ми будемо твоїми
друзями. Дітки тебе, Зайчику, так люблять, що знають багато казочок про
тебе.
Діти по черзі називають:( «Колобок»,
«Рукавичка», «Пан Коцький», «Заєць Хвалько», «Теремок», «Заєць і їжачок», « Зайчикова хатка»)
А давайте
розважимо нашого зайчика і пограємо з нашим чарівним клубочком у веселу гру «Затанцюй із своїм другом»
Вих. – А зараз. щоб розважити нашого нового друга, ми з дітками давай розкажемо казочку , яка називається «Зайчикова хатка» .
(Діти розповідають казку).
Вих. – Діти, як
ви вважаєте , чому вчать нас казки? Які прислів’я
та приказки ви знаєте про добро та дружбу?
*
Від
добра ніхто не тікає.
* Від добра добра не шукають.
* Без вірного другу
велика туга.
* Дружба – найбільший скарб.
*Людина без друзів, що дерево без
коріння.
*Нових друзів май, старих не забувай.
Лист від казки
«Шановні дітки!. Дуже добре, що ви взяли участь у
конкурсі «Знатоки – казок». Всі добре
справились із завданням, і клубочок вам
покаже, де знайти подарунок від мене -«Мудрої Казки». А ось вам і нагорода медалі - «Найкращі
знатоки казок!» від самої «Казки» і нова цікава книга.
А ми зараз
для Мудрої казки теж створимо подарунки –виготовимо аплікацію до казки
«Зайчикова хатка».
(самостійна
робота дітей)
Підсумок:
Чи сподобалась вам наша подорож? Яку казку ми розповіли Зайчику?
Немає коментарів:
Дописати коментар